person_outline
phone
Головна » Файли » Психологічна служба » Для колег

Методичка з подолання конфліктів
[ Викачати з сервера (554.9 Kb) ] 29.02.2016, 20:06

Зміст

 

  1. Вступ                                                                                        с.  4

                                                                                                              

  1. Поняття конфлікту і його соціальна роль                             с. 5 - 7

                                                                                                                                                                                                                             

  1. Особливості конфліктів в класних колективах                    с. 8 - 11

                                                                                                          

  1. Можливі психопрофілактичні заходи попередження і усунення

       міжособистісних конфліктів в класі                                      с. 11 - 14

                    

    5.  Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в

     умовах класного колективу                                                       с. 14 - 15

6.   Вправи на згуртування класного колективу на допомогу

      практичному психологу, соціальному педагогу                     с. 16 - 18

7.   Тренінг для учнів «Конфлікти і причини їх виникнення»     с. 18 - 24

     8.   Тренінг для учнів «Шляхи розв’язання конфлік                                                                                                                                    9.   Пам’ятка вчителеві по профілактиці конфліктів                      с. 34

          

                                          Вступ

Конфлікти і конфліктні ситуації - безпосередня реальність у підлітковому середовищі. Емоційне життя кожного підлітка часто наповнюється труднощами, невдачами, кризами, неприємними ситуаціями. Дуже небезпечно, якщо проблемні ситуації затягуються, набувають нездорового забарвлення або взагалі не можуть вирішитись. У  шкільному соціумі часто конфлікт переростає у насилля (моральне чи фізичне).

Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі в них беруть участь.

Конфлікти між дітьми і підлітками в межах школи, класу найчастіше засновані на емоціях і особистій неприязні. Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей.

Міжособистісні і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи. Конфлікти між учнями негативно впливають як на тих, що конфліктують, так і на весь клас; в класі, де склався несприятливий соціально-психологічний клімат, діти погано засвоюють програмний матеріал, проста образа може, в кінці кінців, призвести до прояву жорстокості відносно своїх опонентів і так далі.

Займатися своєчасною діагностикою і профілактикою конфліктів в шкільних колективах украй необхідно.

По-перше, профілактика конфліктів, поза сумнівом, сприятиме підвищенню якості учбового процесу. Учні і вчителі стануть витрачати інтелектуальні і етичні сили не на боротьбу з опонентами, а на свою основну діяльність.

По-друге, конфлікти роблять помітний негативний вплив на психічний стан і настрій тих, що конфліктують. Стрес, що виникає в ході конфліктів, може бути причиною десятків серйозних захворювань. Тому своєчасні профілактичні заходи повинні позитивно впливати на психологічне і фізичне здоров'я учнів і вчителів.

По-третє, саме в школі у дитини, підлітка формуються навики вирішення протиріч в міжособистісній взаємодії, які трапляються в житті кожної людини.

Поняття конфлікту і його соціальна роль

Конфлікт (від лат. Conflictus – зіткнення) – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, аби прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожістю і тому подібне. В результаті існує думка, що конфлікт – явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем. Англійський соціолог Е. Гідденс дав таке визначення конфлікту: «Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми, або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, мобілізовані кожній зі сторін». Найяскравіше ця позиція представлена в роботах німецьких соціологів        Р. Зіммеля, Р. Дарендорфа і американського соціолога Л. Козера. Основне положення теорії конфлікту Г. Зіммеля полягає в тому, що конфлікт, хоча і є однією з форм розбіжності, в той же час є соціалізуючою силою, що об’єднує протиборчі сторони і сприяє стабілізації суспільства. Л. Козер в своїй класичній роботі “Функції соціальних конфліктів” підкреслював, що конфлікт несе в собі не лише деструктивну (руйнівну) функцію, в ньому закладений великий позитивний потенціал.

Але один з творців сучасної конфліктології, західнонімецький соціолог            Р. Дарендорф, в основу соціальних конфліктів поклав саме політичні чинники: боротьбу за владу, престиж, авторитет. Конфлікт, по Дарендорфу, може виникнути в будь-якому співтоваристві, в будь-якій соціальній групі, де є пануючі і підпорядковані. Причиною конфлікту, на думку Р. Дарендорфа і його послідовників, є прагнення до домінування. П.А. Сорокін вказував на зв'язок конфлікту із задоволенням потреб людей. На його думку, джерело конфліктів лежить в придушенні базових потреб людини, без задоволення яких він не може існувати, перш за все, потреб в їжі, одязі, житлі, самозбереженні, самовираженні, творчості, свободі. В той же час, він підкреслював, що важливі не самі по собі потреби, але і засоби їх задоволення, доступ до відповідних видів діяльності, який обумовлений соціальною організацією суспільства.

Якщо конфлікти сприяють ухваленню обґрунтованих рішень і розвитку взаємин, то їх називають конструктивними.

Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають деструктивними.

80% конфліктів виникає без бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки і те, що більшість людей або не знають про них, або не надають цьому значення.

Головну роль у виникненні конфліктів грають так звані конфліктогени.

Конфліктогени – це слова, дії (або бездіяльність), що можуть призвести до конфлікту.

Велика небезпека виникає з ігнорування дуже важливої закономірності – ескалації конфліктогенів. Полягає вона в наступному: на конфліктоген в нашу адресу ми прагнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, часто максимально сильним серед всіх можливих.

Дуже важливо знати формулу конфлікту і ефективно нею володіти. Вона виглядає таким чином:

КОНФЛІКТ = КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ + ІНЦИДЕНТ

Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключаючих інтересів і позицій.

Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопичилися, містять дійсну причину конфлікту.

Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

З формули видно, що конфліктна ситуація і інцидент незалежні один від одного, тобто жодне з них не є слідством або проявом іншого.

Вирішити конфлікт – значить, усунути конфліктну ситуацію і вичерпати інцидент. Зрозуміло, що перше зробити складніше, але і важливіше. На жаль, на практиці в більшості випадків справа обмежується лише вичерпанням інциденту. Але часто також ми використовуємо прийом - придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примусу, коли проблема заганяється вглиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії.

Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною проблеми. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводжується станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію, і з цієї миті починається соціальний конфлікт.

У всіх конфліктів є декілька причин. Кожен з нас пригадає щось своє, ситуації, в яких він сам був або свідком, або потерпілим. Боляче і образливо буває, коли:

- дістається за те, за що ти не несеш відповідальності;

- тебе не запитують при вирішенні питань, в яких ти компетентний;

- винагороди за те, що зробив ти, дістаються іншим. Що відбувається? Як відстояти себе?

- тебе вважають нездібними щось зробити самостійно. Завдання дістається іншому. І він, інший, стає свідком того, як низько тебе цінують. Як реагувати на приниження власної гідності?

- ти висуваєш ідеї і пропозиції, хтось видає їх за свої власні. Як вийти з цієї ролі?

- перед тобою малюють принадні перспективи, аби залучити до цієї роботи, а у результаті, коли ти погоджуєшся, з'ясовується, робота виглядає зовсім інакше. З'являється відчуття досади, яке є ґрунтом для незадоволеності і опору.

- за свою готовність виконати невластиву або додаткову роботу тобі теж доводитися розплачуватися.

Подібні приклади можна продовжувати до безкінечності. Але саме так виникають інтриги, і рушиться взаємна довіра, до цього схильний практично кожен.

Таким чином, для виникнення соціального конфлікту необхідно:

по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей;

по-друге, щоб на агресивну соціальну дію виникла у відповідь реакція.

                                                         Особливості конфліктів в класних колективах

Саме у загальноосвітній школі закладаються основи поведінки людини в майбутньому в передконфліктних і конфліктних ситуаціях.

Аби займатися профілактикою конфліктів, необхідно мати уявлення про те, як вони виникають, розвиваються і завершуються в шкільних колективах, які їх особливості і причини.

Як для будь-якого соціального інституту, для загальноосвітньої школи характерні різні конфлікти. Педагогічна діяльність направлена на формування особи, її мета – передача школярам певного соціального досвіду, повніше освоєння ними цього досвіду. Тому саме в школі необхідно створити сприятливі соціально-психологічні умови, що забезпечують душевний комфорт педагогові, учневі і батькам.

У загальноосвітній установі можна виділити чотири основних суб'єкти діяльності: учень, вчитель, батьки, адміністратор. Залежно від того, які суб'єкти вступають у взаємодію, конфлікти підрозділяються на такі види: учень - учень; учень - вчитель; учень - батьки; учень – адміністратор; вчитель – вчитель; вчитель – батьки; вчитель – адміністратор; батьки - батьки; батьки – адміністратор; адміністратор – адміністратор .

Розглянемо один з найбільш поширених в навчальній діяльності – конфлікт між учнями.

Конфлікти в підлітковому середовищі характерні для всіх часів і народів, будь то бурса в творах Н. Помяловського або описана Р.Кіплінгом аристократична школа XIX століття, або група хлопчиків, що виявилася без дорослих на незаселеному острові, з книги «Повелитель мух» англійського письменника В. Голдінга.

Найбільш поширені серед учнів конфлікти лідерства, в яких відбивається боротьба двох – трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктує група хлопчиків і група дівчаток. Може позначитися конфлікт трьох – чотирьох підлітків з цілим класом або протистояння одного школяра і класу. За спостереженнями психологів, дорога до лідерства, особливо в підлітковому середовищі, пов'язана з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності. Дитяча жорстокість – явище загальновідоме. Один з парадоксів світової педагогіки полягає в тому, що дитя більшою мірою, ніж дорослий, схильний до відчуття стадності, схильний до невмотивованої жорстокості та цькуванню собі подібних.

Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особи. Так, виявлений позитивний зв'язок між кількістю агресивних дій у дошкільників і частотою їх покарання, вживаного батьками. Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували по відношенню до них фізичне насильство. Тому ряд дослідників рахує покарання моделлю конфліктної поведінки особи.

На ранніх етапах соціалізації агресивність може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знов використовувати агресію для виходу з різних важких ситуацій. Агресія - як спосіб досягнення, агресія - як самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших на нижчому рівні самоконтролю.

Крім того, конфлікти підлітка в стосунках з однокласниками обумовлені особливістю віку – формуванням морально – етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки.

У педагогічній конфліктології, фахівцями виявлені основні чинники, що визначають особливості конфліктів між учнями.

По-перше, специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією. Вік учня робить значний вплив, як на причини виникнення конфліктів, так і на особливості їх розвитку і способи завершення. Ми знаємо, що на час навчання в школі доводиться етап найбільш інтенсивного розвитку людини. Школа охоплює значну частину дитинства. І тут основним чинником, що визначає особливості конфліктів між учнями, є процес соціалізації учнів. Соціалізація є процесом і результатом засвоєння активного відтворення індивідумом соціального досвіду, що проявляється в спілкуванні і діяльності. Соціалізація школярів відбувається природним чином в звичайному житті і діяльності, а також цілеспрямовано – в результаті педагогічної дії на учнях в школі. Одним із способів і проявів соціалізації у школярів виступає міжособистісний конфлікт. В ході конфліктів з тими, що оточують дитя, підліток усвідомлює, як можна і як не можна чинити по відношенню до однолітків, вчителів, батьків.

По-друге, особливості конфліктів між школярами визначаються характером їх діяльності в школі, основним вмістом якої є навчання.

По-третє, специфіка конфліктів між учнями в сучасних умовах визначається нинішнім устроєм життя, змінами в соціально-економічній обстановці, і як наслідок нерівність в матеріальному забезпеченні сім'ї .

Саме у підлітковому віці спілкування з однолітками набуває величезного значення. Стосунки з товаришами знаходяться в самому центрі особистого життя підлітка, багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності, у тому числі і навчальної .

Для підлітків важливо не лише спілкуватися з однолітками в школі, а зайняти положення, що задовольняє їх, серед однокласників. Це положення, здатне задовольнити прагнення підлітка до самоповаги, є різним для кожного школяра. Одні прагнуть зайняти в групі положення лідера, інші – отримати визнання і пошану від товаришів, треті – стати незаперечним авторитетом в якій-небудь справі і тому подібне В будь-якому разі потреба в певному положенні серед однолітків стає домінуючим мотивом в поведінці і навчанні, який позначається на результативності і ефективності процесу навчання.

Зайняти лідерське положення в класі підліткові допомагають його психологічні особливості: висока потреба в освоєнні довколишньої дійсності, прагнення до розумової напруги і фізичної праці, різних форм діяльності.

Лідери оцінюють себе як активніших, товариських, сміливих і рішучих, вище відзиваються про свої організаторські здібності і уміння ладнати з людьми, вважають себе впливовими, з високим рівнем розвитку сили волі і відчуттям гумору. Самооцінка підлітків-нелідерів не настільки висока. Вони не так упевнені в своїх силах і практично не мотивовані на суперництво. Проте відсутність напористості і активності у взаєминах з однокласниками, абсолютно не означає, що хтось з підлітків-нелідерів не хоче зайняти вище положення в класі.

Невміння або неможливість підлітка добитися, в силу яких-небудь обставин, положення приводить до різних порушень в навчальній діяльності, зниженню успішності, прояву недисциплінованості, аж до здійснення правопорушень. Такий вплив соціометричного статусу підлітка в класі на його шкільне життя визначається, перш за все, особливостями особистого розвитку в цей віковий період, який супроводжується підвищеною конформністю дитини по відношенню до однолітків.

Дослідження основних труднощів спілкування у школярів середніх класів виявило, що найчастіше порушення в міжособистісних стосунках серед однокласників викликані відсутністю у них комунікативних умінь. Підлітки використовують неадекватні способи переконання (тиск, протест, зіставлення і тому подібне), прагнуть до безпосереднього «натурального» спілкування, недооцінюючи його технічний аспект, пов'язаний з умінням слухати, орієнтуватися в ситуаціях, використовувати різні вербальні і невербальні способи спілкування.

Причинами виникнення конфліктів, на думку фахівців, є: по-перше – агресивність дітей. Наявність в класі агресивних учнів підвищує вірогідність конфліктів не лише з їх участю, але і без них – між іншими членами класного колективу. По-друге - через провини, порушення загальноприйнятих норм в поведінці школярів. Норми поведінки що вчаться в школі вироблені на користь всіх школярів і вчителів. При їх дотриманні мається на увазі зниження до мінімуму протиріч в шкільних колективах. Порушення цих норм, як правило, наводить до утиску чиїхось інтересів. Зіткнення ж інтересів є основою для конфлікту. Таким чином, особливості конфліктів між учнями школи визначаються, перш за все, специфікою вікової психології дітей, підлітків. На виникнення, розвиток і завершення конфліктів помітно впливає характер навчально-виховного процесу, його організація в конкретній загальноосвітній установі. Третім чинником, що впливає на конфлікти у взаєминах учнів, є життєвий устрій і існуюча соціально-економічна ситуація.

 

Можливі психопрофілактичні заходи попередження і усунення міжособистісних конфліктів в класі

Профілактика конфліктів – це їх попередження.

Мета профілактики конфліктів – створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.

Попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його. Профілактика конфліктів, поза сумнівом, важлива, вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.

Діяльність по попередженню конфліктів можуть здійснювати самі учні і вчителі, керівники шкіл і органи управління ними, шкільні психологи. Робота може проводитися по чотирьох основних напрямах:

  • створення об'єктивних умов, що перешкоджають виникненню і деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій (доброзичливе, тепле, дбайливе, уважне відношення до своїх підопічних з боку вчителів, шефська підтримка старшокласників, особистий приклад педагогів і батьків). Дана модель працюватиме, якщо робота буде збудована як з педагогами, так і з батьками, наприклад – тренінг «Толерантності» - його можна проводити і з вчителями і з батьками і з учнями.
  • оптимізація організаційно-управлінських умов роботи школи. Справедливий і явний розподіл матеріальних і духовних благ серед вчителів і учнів. Не скупитися на похвали, схвалення, винагороди, заохочення у вигляді грамот і премій. Створення «ситуації успіху».
  • усунення соціальне – психологічних причин виникнення конфліктів. На даному етапі можна розробити правила, процедури вирішення яких-небудь спірних питань, створити орган, що діє, при школі, куди за підтримкою і порадою можуть звертатися діти, їх батьки і вчителі, наприклад Шкільну службу розв’язання конфліктів за профілактичною програмою «Медіація однолітків».
  • блокування особових причин виникнення конфліктів. Зразкова тематика тренінгів, циклів класних годин, методичних об'єднань вчителів: «Тренінг спілкування», «Всі кольори, окрім чорного», «Я очима інших», «Я і ми», «Чужий серед своїх» і так далі

Профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.

Декілька правил, які можна використовувати в роботі як з дітьми, так і з дорослими:

  • Приділяйте увагу немовним свідоцтвам того, що слова часто розходяться з думками і відчуттями. Виносьте це протиріччя на відкрите обговорення.
  • Стежте за тим, аби у вас або у іншої людини не було прихованих помилкових припущень або установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити.
  • Прагніть робити спілкування відкритим. Дипломатично говоріть про те, що думаєте або відчуваєте.
  • Запитайте самого себе, відповідає сказане вашим дійсним бажанням, потребам або відчуттям? Якщо не відповідає, то ваші інтереси можуть залишитися незадоволеними.
  • Не залишайте неясностей. Втлумачуйте те, що ви маєте на увазі. Якщо ви не упевнені, що ваше повідомлення зрозуміле, попросіть конфліктуючу сторону повторити те, що ви сказали, аби переконатися в точності сприйняття. Якщо ж ви не можете щось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність і доводите самому собі свою чесність і бажання все робити правильно із самого початку
  • Навчіться слухати іншого. Для цього дотримуйтеся наступного: слухати із співчуттям; зосередитися на предметі розмови; відноситися до того, хто говорить шанобливо; слухати уважно, не роблячи оцінок; висловлювати думку про почуте. Аби показати людині, що його дійсно слухають; відзначте те, що ви не зрозуміли або в чому не упевнені; використовуйте для підтримки розмови немовні засоби (посміхайтеся, кивайте головою, дивіться в очі).

Таким чином, попередження конфліктів є одним з найважливіших завдань педагогічного колективу школи, попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його.

Підводячи підсумки щодо обґрунтування необхідності роботи по профілактиці конфліктів в школі, можна зробити наступні висновки:

- специфіка конфліктів між школярами визначається віковою психологією, тому необхідно проводити діагностичні обстеження підлітків для виявлення тих або інших особових особливостей і будувати психопрофілактичну роботу, спираючись на результати діагностики.

- міжособистісні і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи – труднощі в навчанні, замкнутість, втрата мотивації, фрустрація і так далі.

- профілактика більшості видів конфліктів в загальноосвітній школі повинна вестися одночасно по всіх напрямах.

- створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.

 

Тренінгові вправи, що допомагають здолати конфліктні ситуації в умовах класного колективу

 

Для того, щоб допомогти здолати труднощі у взаєминах, робота практичного психолога (соціального педагога) повинна бути направлена в першу чергу на те, щоб:

  • розширити уявлення підлітків про власне «Я»:
  • формувати адекватну позитивну самооцінку і самоповагу;
  • розвивати гнучкість в міжособистісних стосунках;
  • формувати адекватні поведінкові стратегії.

Можуть використовуватися наступні методи: рольові ігри, психогімнастичні вправи, міні-лекції, групові дискусії, арт-терапевтичні вправи (груповий малюнок, малюнок відчуттів), ігри-випробування, релаксаційні вправи, прийоми казкотерапії.

Організаційні умови: тренінгові заняття проводяться в окремому приміщенні. Тривалість заняття – 1–1,5 години один або двічі в тиждень. Загальна кількість годин – 10–12 (8 занять).

1етап. Початкова стадія. На цьому етапі акцент ставиться на формуванні довіри учасників один до одного і до психолога (соціального педагога), згуртованості груп. На даному етапі включаються вправи, що пропонують групову роботу над загальним завданням (промальовування своїх відчуттів, для того, щоб підвищити рівень розуміння і вербалізації своїх відчуттів; ігри-випробування, які дають можливість випробувати себе, допомагають виявитися сильним сторонам свого характеру і особи в цілому, продемонструвати свої можливості однокласникам, в процесі подолання перешкод групою в учасників формуються такі цінності як чуйність, терпимість, уміння прощати, слухати іншого, брати відповідальність).

Вправи досить складні і розвивають навик планування, як власної діяльності, так і роботи команди. Різноманітність ігор-випробувань дозволяє кожному учаснику знайти своє місце в групі і проявити себе.

2 етап. Конфлікт, домінування, опір. На даному етапі характерні протиріччя між членами групи і лідером, починається боротьба за можливість контролювати процес, який відбувається в групі. На цьому етапі важливо зробити свої відчуття предметом аналізу. Учасники говорять про свою злість, свої страхи. Складність полягає в тому, що, не дивлячись на активну демонстрацію в товаристві однокласників демонстративної поведінки, підлітки надзвичайно заклопотані думкою, яка про них складається в оточуючих. На цьому етапі йде активна робота учасників зі своїми відчуттями. Використовуються методи арт-терапії (проектний малюнок). Промовляння своїх відчуттів в різних ситуаціях представляє складність для підлітків. Проектування ж своїх емоційних станів на папір допомагає учасникам відкритіше говорити про відчуття.

3 етап. Розвиток згуртованості. Тут група перетворюється в єдине ціле. Учасники діляться своїми секретами, з'являється більше свободи для саморозкриття. Саме на цьому етапі стає можливим формування нових установок. Існує ряд ознак, по яким психолог може відмітити про перехід групи на іншу стадію. З'являється менше демонстративності і більше щирості в поведінці дітей. На завершальному колі група часто затримується і не хоче розходитися. Стають помітні періоди мовчання, не як опору групи, а як спільного переживання. Часто учасники залишаються і продовжують обговорювати якусь тему. На цьому етапі більшою мірою використовується когнітивний підхід.

 

 

 

Вправи на згуртування класного колективу на допомогу практичному психологу, соціальному педагогу

 

Вправа 1. «Малюнок мого настрою»

Учасникам групи пропонується намалювати свій настрій на аркуші паперу. Підкреслюється, що малюнок може бути як конкретним, так і абстрактним. Пропонуються різні образотворчі матеріали (гуаш, акварельні фарби, пастель, воскова крейда, олівці, фломастери)

Після того, як всі учасники виразили себе на аркуші паперу, пропонується показати малюнки один одному, розповісти про те, що саме змальоване на малюнку і який настрій відображає даний малюнок.

 

Вправа 2. «Руки»

(Клас об’єднується у 2-3 групи, при виконанні іншої вправи учасники міняють склад груп).

Ведучий просить учасників стати в круг, піднявши праву руку. Він сполучає між собою руки учасників і просить не розтискати їх. Після цього, ведучий просить кожного з учасників підняти ліву руку і сполучає їх один з одним поверх вже сполучених правих, стежачи за тим, аби руки не тримали сусіди, і аби не виявилось, що два учасники тримають один одного за обидві руки. Після цього ведучий просить учасників розплутатися в один великий круг, не розчіпляючи рук.

Вправа вважається виконаною, якщо це вдалося або якщо замість круга учасники розплуталися у вісімку.

 

Вправа 3. «Лава»

Необхідний матеріал: круглі килимки діаметром 24-27 см, стільці.

Інструкція: «Я пропоную вам відправитися в подорож, в гори. Перед вами котлован з киплячою лавою. Потрібно перебратися через нього, обігнувши гірську гряду (перешкода із стільців) на іншу сторону. Для того, щоб ви могли виконати завдання вам пропонуються вогнетривкі килимки. Ви можете вставати на них і йти по лаві. Але, увага, килимки без зіткнення з людським тілом залишати не можна, і передавати їх можна лише вперед. Обережніше з горами. Торкатися до них також не можна. В разі порушення правил, вся команда повертається назад і починає виконання вправи знову. Чи все зрозуміло?»

Якщо учасники не зрозуміли інструкцію, ведучий пояснює все це ще раз, показуючи яку саме дорогу потрібно пройти і як можна вставати на килимки.

У вправі поважно стежити за ретельним дотриманням правил. Вправа має бути виконана правильно від початку до кінця. Лише тоді воно допоможе групі об'єднатися, використовуючи свої групові ресурси.

Після вправи обов'язкове обговорення.

Питання для обговорення:

  1. Що вам більш всього сподобалося в ході виконання цієї вправи?
  2. Що більш всього не сподобалося?
  3. як ви думаєте, чому ваша група змогла виконати цю вправу?
  4. Що їй заважало його виконувати?
  5. Як ви відчуваєте себе зараз, після того, як вправа виконана?

 

Вправа 4. «Імпульс»

Необхідний матеріал: секундомір.

Група стає в круг, взявшись за руки. Вибирається ведучий, який почне гру. На початку гри ведучий посилає «імпульс»: він знизує руку своєму правому, або лівому сусідові, який передає імпульс далі по кругу, поки сигнал не повертається до ведучого.

Після декількох спроб група приступає до виконання завдання. Дослідною дорогою група повинна визначити найменший час, за який вона зможе передавати імпульс по кругу. Психолог може допомогти гравцям, замірюючи секундоміром час передачі імпульсу.

Тепер імпульс передається в іншому напрямі. Психолог надає гравцям можливість поекспериментувати і вибрати відповідний темп, замірюючи час по секундоміру.

Нарешті група переходить до наступного етапу, на якому імпульс передається із закритими очима. Ведучі на кожному етапі повинні мінятися. На останньому етапі завдання ще більш ускладнюється: тепер імпульс передається відразу по двох напрямах: вліво і управо. Теоретично обоє імпульсів повинні зустрітися на рівній відстані від ведучого і повернутися назад. Групі потрібно дати час повправлятися, якщо один або обоє імпульсів було «втрачено». Хай гравці обговорять, який з імпульсів передається швидше, і відмітять час, за який вони можуть швидко і правильно передавати імпульси в обидві сторони одночасно.

 

КОНФЛІКТИ І ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ

(тренінг для учнів)

Мета заняття: проаналізувати сутність конфліктів, причини їх виникнення і шляхи розв’язання.

Вправа 1. «Зустріч на вузькому містку»

Зміст вправи: Двоє учасників стають на лінії, яку проведено на підлозі, обличчям один до одного так, щоб між ними була відстань біля 3м. Ведучий пояснює ситуацію: «Ви йдете назустріч один одному по дуже вузькому містку, перекинутому над водою. В центрі містка ви зустрілися, і вам потрібно розійтись. Місток – це лінія. Хто поставить ногу за нею – впаде в воду. Намагайтесь розійтись на містку так, щоб не впасти». Пари учасників підбираються випадково. Якщо велика кількість учасників, може одночасно функціонувати 2-3 містка.

Вправа проходить більш емоційно, якщо використовується не просто полоса ні рівній підлозі, а невелике підвищення (наприклад для цієї мети добре підходить перевернута гімнастична лавочка). Якщо ж такої можливості немає, потрібно провести на підлозі пряму полосу (це може бути полоса на лінолеумі, довга рейка на паркеті і т.д.) довжиною не менше 3 м, яка знаходиться на відстані не менше 1м від найближчої стіни і меблів. Краще, якщо вона буде мати ширину 5-10 см, але можна обійтись і простою лінією.

Психологічний зміст вправи. В контексті даного заняття вправа виступає моделлю конфліктної ситуації, і до нього можна повертатися при обговоренні стратегій поведінки в конфлікті.

Обговорення. Які почуття учасники відчували при виконанні даної вправи? Що допомагало, а що заважало успішно виконати його? Чим пари, які впали «в воду» відрізнялись від тих, хто успішно  подолав важку ситуацію?

Мета вправи: підвести учасників до розуміння того, що в виграші залишаються не ті, хто намагався пройти сам, а ті, хто насамперед прагнув допомогти партнеру.

Інформаційний блок: психологія конфлікту

  1. Конфлікт як стан протистояння, який виникає на основі протилежно направлених мотивів, суджень або потреб з обмеженими можливостями для їх задоволення.
  2. Основні структурні елементи конфлікту.
  • Сторони конфлікту – люди або групи людей, які знаходяться в конфліктних відносинах або ж дійсно або не дійсно підтримують конфліктуючих.
  • Предмет конфлікту – те, із-за чого він виникає.
  •  Образ конфліктної ситуації – відображення предмету конфлікту в свідомості, втягнутих в нього людей – може істотно розрізнятися у різних сторін конфлікту.
  • Мотиви конфлікту – внутрішні чи зовнішні сили, які підштовхують до нього людей.
  • Позиції конфліктуючих сторін – те, що люди заявляють один одному, які вимоги висувають.
  1. Причини виникнення конфліктів.
    • Загальні: відмінності в поглядах людей і їх індивідуально-психологічних відмінностей.
    • Приватні: пов’язані з конкретними видами конфліктів.
  2. Можливість виникнення конфлікту без реально існуючих протиріч, в ситуаціях «слово за слово».
  3. Конфліктогени – слова і вислови, які провокують відповідну агресію і ведучі до загострення конфлікту.

ПРАКТИЧНА РОБОТА «КОНФЛІКТОГЕНИ»

Ведучий розповідає про різновиди конфліктогенів, учасники придумують приклади и згадують відомі їм ситуації, які призвели до конфлікту.

  • Незаслужені і принизливі докори.
  • Негативні узагальнення, «навішування ярликів».
  • Набридливі поради, приписи з приводу того, як іншій людині потрібно себе вести.
  • Вказівки на факти, які не мають відношення до теми розмови або замінити які співрозмовник не в змозі.
  • Рішуче встановлення меж розмов, «закриття» окремих тем для обговорення.
  • Недоцільна іронія, сарказм.
  • Нецензурні вислови, прокльони, образливі вислови, які мають мету «випустити пару».

 

ТЕСТ «САМООЦІНКА КОНФЛІКТНОСТІ»

Тест дозволяє досліджуваним визначити степінь особистісної конфліктності.

Інструкція. Оцініть по 7-бальній шкалі, наскільки у вас наявна кожна якість, яка наведена в таблиці. Сім балів означає, що у вашій поведінці завжди проявляється якість, яка описана в лівій частині таблиці, 1 бал – що вона не проявляється ніколи, для вас характерна її протилежність, яка описана в правій частині таблиці.

 

1.

Прагнете сперечатись 

7 6 5 4 3 2 1

Ухиляєтесь  від суперечок

2.

Свої висновки супроводжуєте тоном, який не терпить протиріч  

7 6 5 4 3 2 1

Свої висновки супроводжуєте тоном вибачення

3.

Вважаєте, що досягнете свого, якщо будете сильно  сперечатися

7 6 5 4 3 2 1

Вважаєте, що якщо будете сперечатися, то не доб’єтесь свого

4.

Не звертаєте уваги на те, що інші не приймають  доказів

7 6 5 4 3 2 1

Жалкуєте, якщо бачите, що інші не приймають доказів

5.

Спірні питання обговорюєте в присутності опонента

7 6 5 4 3 2 1

Обговорюєте спірні питання за відсутності опонента

6.

Не хвилюєтесь, якщо попадаєте в напружену обстановку

7 6 5 4 3 2 1

В напруженій ситуації почуваєтесь незручно

7.

Вважаєте, що в конфліктній ситуації потрібно проявляти свій характер

7 6 5 4 3 2 1

Вважаєте, що в конфліктній ситуації не потрібно проявляти свої емоції

8.

Не поступаєтесь у конфліктних ситуаціях

7 6 5 4 3 2 1

Поступаєтесь у конфліктних ситуаціях

9.

Вважаєте, що люди легко виходять з конфліктної ситуації

7 6 5 4 3 2 1

Вважаєте, що люди із труднощами виходять із конфліктної ситуації

10.

Якщо вибухаєте, то вважаєте, що без цього не можна

7 6 5 4 3 2 1

Якщо вибухаєте, то відчуваєте  вину

 

Обробка та інтерпретація результатів: підрахуйте загальну суму балів і оцініть свою ступінь конфліктності.

60 і більше балів – висока ступінь конфліктності. Найчастіше ви самі шукаєте приводи для спорів. Не ображаєтесь, якщо вас будуть вважати любителем посперечатись. Краще подумайте чи не ховається за такою поведінкою глибинне відчуття особистої неповноцінності?

50 - 60 балів – виражена конфліктність. Ви наполегливо відстоюєте свою думку, навіть якщо це може негативно вплинути на ваші взаємостосунки з оточуючими. За це вас не завжди люблять, проте поважають.

30 – 50 балів – конфліктність слабовиражена.   Ви вмієте згладжувати конфлікти і уникати критичних ситуацій, але при необхідності готові рішуче відстоювати свої інтереси.

15 – 30 балів – конфліктність не виражена. Ви тактовні, не любите конфліктів. Якщо ж вам приходиться вступати в суперечки, ви завжди враховуєте, як це може відбитися на ваших взаємостосунках з оточуючими.

Менше 15 балів – вам притаманно ухилятися від конфліктних ситуацій. Ви переважно відмовляєтесь від своєї мети, щоб уникнути якої-небудь напруги у відносинах. Чи не думаєте ви, що тим самим втрачаєте повагу оточуючих?

 

Тест «Тактика поведінки в конфліктах»

Досліджуваному пропонується відповісти «так» чи «ні», оцінюючи яким чином підходить до себе кожне, з наведених нижче тверджень. За кожну відповідь «так» присвоюється 1 бал, «ні» - 0 балів.

 «Уникаючий конфлікту»:

  1. завжди програє в конфлікті;
  2. вважає, що конфлікту потрібно уникати;
  3. выражает свое мнение извиняющимся тоном;
  4. вважає, що програє, якщо покаже незгоду;
  5. дивується, чому інші його не розуміють;
  6. говорить про конфлікт на стороні опонента;
  7. сприймає конфлікт дуже емоційно;
  8. вважає, що в конфлікті не потрібно демонструвати своїх емоцій;
  9. відчуває, що потрібно поступитись, якщо хочеш розв’язати конфлікт;
  10. вважає, що люди завжди складно виходять із конфліктної ситуації.

Інтерпретація результатів.

8 – 10 балів: в поведінці виражена тенденція до конфліктності.

4 – 7 балів: середньо виражена тенденція до конфліктної поведінки.

1 – 3 бали: виражена схильність до уникнення конфліктної поведінки.

«Діючий напролом»:

  1. Часто підлаштовує факти;
  2. Діє напролом;
  3. Шукає слабке місце в позиції опонента;
  4. Вважає, що відсутність призводить до «втрати обличчя»;
  5. Використовує тактику «закривання рота» опонента;
  6. Вважає себе знавцем;
  7. Нападає на людину, а не на проблему;
  8. Використовує тактику маскування (голосом, манерами и т.д.);
  9. Вважає, що виграш в аргументах в аргументах дуже важливий;
  10. Відмовляється від диспуту, якщо він йде не у відповідності з його задумом.

 

Інтерпретація результатів.

8 – 10 балів: явно виражена тенденція діяти напролом.

4 – 7 балів: середньо виражена тенденція діяти напролом.

1 – 3 бали: тенденція діяти напролом не виражена.

 Запитання для обговорення:

  • Наскільки співпали результати, отримані в першому і другому тестах? Якщо спів падання неповне, то в чому причина цього?
  • Конфліктність – чи зажди це погано? В чому конфліктність може допомогти, а в чому заважати самій людині і оточуючим?
  • Від чого залежить, коли краще уникати напруги у відносинах, а коли можна піти напролом?

 

Рольова гра «Цивілізація»

Мета: сформувати навички для успішної взаємодії між людьми з розбіжностями в думках і поглядах. Відпрацювання навиків відстоювання особистої точки зору, впевненої поведінки.

Хід гри:

Ведучий об’єднує учасників у дві підгрупи, які розходяться у різні сторони кімнати.

Завдання: уявіть собі, що кожна з підгруп – це окрема прогресивна Цивілізація. Ви – її представники, що подорожують у космосі. Зараз ви летите на планету Земля на міжгалактичний фестиваль і вам потрібно:

  1. Презентувати свою Цивілізацію: подати її назву, дані про географічне положення, природні ресурси, населення (бажано намалювати портрет), систему управління, оборони, закони, за якими живе Цивілізація, її культуру (обов’язково записати або намалювати все, що у вас є! Незаписаного не існує!).
  2. Обрати в кожній підгрупі парламентарів Цивілізації (2-3 особи) для презентації.

На виконання завдання відводиться 20 хвилин. Після презентації педагог-тренер пропонує кожній команді протягом 3-5 хвилин визначити найсильніші й найслабші сторони протилежної Цивілізації і подати цю інформацію через парламентарів.

На наступному етапі гри ведучий оголошує кризову ситуацію: Увага! На нашу Галактику здійснено напад вірусами. Якщо не вжити термінових заходів, використовуючи сильні і слабкі сторони і захищаючи слабкі, то життя на планетах буде в небезпеці.

За 10-15 хвилин обом групам потрібно спільно створити систему захисту від вірусів і представити її через парламентарів (знову записати, намалювати).

По закінченні вправи ведучий пропонує поаплодувати і подякувати один одному за плідну співпрацю і вийти з свої ролей.

Запитання для обговорення:

  • Що відбувалося в команді (у групі в цілому) під час підготовки, презентації та аналізу слабких і сильних сторін Цивілізацій? Як аргументував свою точку зору кожен учасник гри?
  • Чи змінювався настрій під час створення системи захисту Галактики? Що і як вплинуло на зміну настрою?
  • Якого стилю спілкування притримувався кожен учасник? Чи виходили аргументи за межі ігрової ситуації?
  • Які ваші враження від гри «Цивілізація»? Чому вона вчить?

 

Категорія: Для колег | Додав: Василь_Петрович
Переглядів: 1004 | Завантажень: 59 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar